«Білий лебідь», «Чорний беркут»
Пристрасть запеклих кримінальників до «сльозоточивої» романтиці відома давно. Одним з її проявів можна вважати і неофіційні, «народні» назви, дані найбільш жорстким, якщо не сказати жорстоким, закладам російської пенітенціарної системи - колоніям особливого режиму «Чорний дельфін» в Соль-Илецке під Оренбургом, «Чорний беркут» в Івделі Свердловської області і «Білий лебідь» в Соликамске Пермського краю.
Остання з них з`явилася на світ в січні 1938 року як комендантську табірний пункт Усольского виправного трудового табору НКВС СРСР з пересильним пунктом, ставши частиною величезного радянського ГУЛАГу. І з часом трансформувалася в більшу в`язницю в основному для політичних в`язнів і священнослужителів. Одним з найбільш відомих арештантів майбутнього «Білого лебедя» був депортований в СРСР в 1941 році ризький професор теології і колишній міністр освіти Латвії Людвіг Адамович. У цій же тюрмі Адамовича через два роки і розстріляли.
Відео - Північ про злодія в законі діамантами і начальника в`язниці "Білий лебідь"
Політичної Соликамская в`язниця перестала бути після смерті Сталіна, в 1955 році. Всіх засуджених за 58-ю статтею перевели тоді в Мордовію, а в «Білий лебідь» почали направляти найбільш небезпечних злочинців-рецидивістів з усієї країни. У 1980 році в`язниця розділилася на дві частини - транзитно-пересильний пункт і так званий ЄКПТ (Єдине приміщення камерного типу), в якому містилися порушники режиму і «злодії в законі».
У центрі Солікамська
У 1999 році на базі ЄКПТ створена швидко стала знаменитою ВК-240/2 або ІК-2 ГУФСІН Росії, в якій з тих пір утримуються злочинці, засуджені до довічного ув`язнення і не мають шансів вийти на свободу. Вона ж - сумно знаменитий «Білий лебідь». Цікаво, що будували тюрму свого часу за межами міста, але за 70 з гаком років вона поступово перемістилася в центр Солікамська. Ставши, разом з розташованої поруч колонією суворого режиму, однією з головних міських визначних пам`яток.
Відео - Ув`язнені камери № 17 # 39; Білий лебідь # 39; фільм перший
Предметом особливої гордості співробітників «Білого лебедя» є той факт, що за всю його історію була здійснена лише одна спроба втечі, та й то невдала. У 1992 році укладені ЄКПТ Шафранов і Таранюк зуміли роздобути кілька гранат, з якими прорвалися в кабінет начальника колонії Мякишева і зажадали машину з можливістю вільного виїзду. Розмова вийшла недовгим - через всього декілька хвилин Таранюк був застрелений, а Шафранова, якому під час вибуху гранати відірвало ноги, схопили і пізніше засудили до смертної кари. Але найцікавіше у всій історії те, що через п`ять років смертний вирок шафранового замінили на 12 років колонії, і він все ж зміг вийти на свободу, ставши згодом євангелістським проповідником.
Лебедина пісня злодіїв
Існує безліч версій щодо того, чому символом і навіть поширеним назвою однієї з найстрашніших в`язниць країни стала красива і горда птиця білого кольору. Настільки схожа на смугасту уніформу укладених в ній злочинців, які вбили безліч людей. Фігурки і зображення білого лебедя в цій в`язниці буквально всюди - на даху та стінах, у вигляді пам`ятника в тюремному дворі і навіть сувенірної продукції в сусідньому магазині.
Відео - [BadComedian] - Білий Лебідь (Assassins run)
Основними з версій вважаються чотири.
1. Соликамская в`язниця виявилася останнім життєвим притулком для багатьох «злодіїв в законі». У ній вони втрачали свої привілеї і, прощаючись з життям, виконували свого роду лебедину пісню самотності і туги.
2. Тюрма зводилася на лісовій галявині під назвою «Білий лебідь».
3. Будинок побудований з білої цегли, а внутрішні доріжки нагадують обриси лебедя.
4. Поза «лебедя» (нахил майже на 90 градусів і замкнуті за спиною руки) - єдиний спосіб переміщення ув`язнених по території поза камерою.
Маніяки та депутати
Кажуть, що кількість так званих посадочних місць в тюрмі складає близько 500, але заповнена вона на 60%. Проте, в камерах вбивці і маніяки сидять не по одному, як в тюрмах за царського режиму, а по двоє або троє. Причому сусідів укладеним підбирають за рекомендацією тюремного психолога. Відомий навіть майже фантасмагоричний випадок, коли пробув у Соликамске приблизно півроку чеченського терориста Салмана Радуєва поселили з колишнім супротивником на війні - офіцером спецназу. І вони не тільки навіть не побилися, але і дуже мирно спілкувалися. До тих пір, поки колишній співробітник Чечено-Інгушської республіканського комітету ВЛКСМ і член КПРС Радуєв не помер у тюремній лікарні своєю смертю. До слова, знаючі люди також стверджують, що середній термін, який звичайна людина може витримати в такому висновку, становить всього сім років.
Відео - Докладно про втечу з «Чорного дельфіна» колонія особливого режиму
Екс-польовий командир Салман Радуєв - не єдиний в`язень «Білого лебедя», чиє ім`я знають і пам`ятають багато і поза його стінами. Саме тут помер знаменитий кримінальний авторитет на прізвисько Вася Діамант (Бабушкін). А в списки нинішнього особливо небезпечного контингенту внесені колишній московський юрист Дмитро Виноградов, який розстріляв своїх колег в офісі одного з аптечних управленій- колишній член Ради Федерації РФ від Башкортостану Ігор Ізместьев- колишній помічник петербурзького мера Анатолія Собчака і депутат Законодавчих зборів міста, причому обраний в нього під час перебування в слідчому ізоляторі Юрій Шутов- один з перших в країні «чорних ріелтерів» на прізвисько «Санітар Єльцина» Олександр Мурилев- «Каменський Чикатило» Роман Бурцев- ор ганізатори вибухів 1999 року в житлових будинках Москви та Волгодонська з сотнями жертв Адам Деккушев і Юсуф Кримшамхалов.
